ВО "Свобода"

ENG

6 травня 2016
Він вірив, що зможе зупинити війну. Пам'яті Миколи Томака
Він вірив, що зможе зупинити війну. Пам'яті Миколи Томака

Коли юнаком рухає любов до рідного, а жити йому випадає в час війни, - він приречений стати героєм. Саме про такого хлопця, який пройшов за коротке життя всі можливі етапи гартування душі й тіла, ми поведемо мову.

Микола Томак - свободівець, молодший сержант, заступник командира взводу, загинув 21 листопада 2014 року, захищаючи Україну на фронті. Рідні й побратими і досі не можуть змиритися з тим, що Миколи немає поряд. "Ми все одно відчуваємо його присутність. Його впевненість та рішучість у всьому, за що б він не брався, надихає кожного з нас", - приходять до спільного висновку націоналісти Новоархангельщини.

"Для мене Микола був старшим братом, який завжди вислухає, зробить висновок і дасть пораду. На передовій він завжди про нас піклувався. Пам'ятаю, як за нашого перебування в гарячих точках три дні лили дощі, глиняний ґрунт був, як болото, бліндажі затопило, доводилося ховатися в автобусах. Коля організовував обігрів і, зменшивши час чергування, ходив підміняв нас. Я й досі бачу той його погляд, веселий і усміхнений. Він завжди залишиться з нами", - пригадує будні на передовій бойовий побратим Миколи Анатолій.

Вояки охоче діляться спогадами про друга на його сторінці у "Фейсбук", яку тепер спільно з родиною адмініструють… Микола для них і досі живий, жартівливий та безстрашний хлопець, який у скрутну хвилину обов'язково підтримає чим зможе, навіть якщо це буде просто бутерброд з маслом.

Микола Томак - дитяче фото
Микола Томак - дитяче фото

Націоналіст народився 9 квітня 1982 року в селі Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області. Ще в дитинстві разом із батьками переїхав до села Торговиця, де, за приписом долі, оселився тепер уже навіки.

"Микола завжди був дієвим і розважливим. Він з юного віку, часто без сторонньої допомоги, умів дійти до гідних висновків. У часи тотальної комуністичної брехні ця здатність розуміти, що є добре, а що - погано, дуже вирізняла Миколу серед інших парубків", - розповідає мама героя Ольга Сергіївна, пригадуючи його становлення як чоловіка і воїна.

З 18 квітня 2000-го по 23 серпня 2001-го Микола Томак проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Після повернення додому працював механізатором, трактористом, водієм, верстатником, працівником із благоустрою.

Микола Томак - армійські будні
Микола Томак - армійські будні

Миколу Томака всі знали як справжнього козака, гідного, патріотичного чоловіка. Саме таким він увійшов до осередку "Свободи" у Новоархангельському районі. Слова "Україна - понад усе!" не були пустими для Миколи - вони були викарбувані в його серці.

Друзі побратима розповідають, що він стояв пліч-о-пліч з ними під час найскладніших випробувань. Зокрема, був поруч за часів битви за українську церкву 2013 року, коли гнали московських попів і "тітушок" за межі містечка. Він був сповнений праведного гніву і рішучості не дозволити відібрати у людей святиню. Тоді, у 2013-му, мешканцям Новоархангельська вдалося буквально з кров'ю вигризти свою перемогу. Злагодженість дій та довіра одне до одного допомагала часом націоналістам здійснювати нездійсненне.

"У березні 2014 року, коли наші військові бази в Криму блокували "зелені чоловічки", Микола взяв свої документи та пішов до військкомату. "Я хочу захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках", - оголосив рідним. Знаючи його погляди та переконання, ми розуміли, що зупиняти його не варто. Відмовляючи його йти на фронт, ми просто глибоко б його образили. Йому так боліло за Україну… Ми могли тільки підтримувати його, іншого він би не зрозумів і не сприйняв",- пригадує сестра Миколи Томака Наталія Терновенко.

Так у березні 2014-го року Микола Томак пішов до лав українського війська. Він не слухав різноманітних нарікань, був позбавлений тих напівбайдужості та песимізму, які часто стають на заваді людям в екстремальних ситуаціях. Згодом увійшов до 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області. Військовий фах Миколи - мотострілець. За 8 місяців участі у бойових діях він як заступник командира взводу часто опинявся у найскладніших, найнебезпечніших ситуаціях, але ніколи не ухилявся від виконання бойових завдань. Небесне ж військо прийняло до свого складу Миколу Томака у листопаді 2014-го.

"2 листопада Коля приїхав у коротку відпустку - 10 днів. Знаючи брата, я в перший же день взяла з нього обіцянку, що він не поїде раніше. Адже 10 днів - це ж так небагато, але так важливо для нас! Кожна хвилина, коли він був поряд - безцінна…7 листопада 2014 року Коля підійшов до мене і промовив одну коротку фразу: "Я завтра їду!" Виявилося, що загинув боєць на його блокпосту. Я дивилася в його очі і мовчала. Не змогла нагадати про його обіцянку побути з нами. Здавалося, він зненавидів себе за те, що не був поруч, коли загинув той хлопчина. Він вірив, що ледве не голими руками може зупинити ту війну. Останній раз ми обійняли брата 8 листопада, коли проводжали його в дорогу.

Коля був найкращим другом у моєму житті, якому я довіряла більше, ніж собі. Кажуть, що час лікує, але це не так. У нас забрали частину душі… Хіба це можливо вилікувати? Залишаються назавжди біль у серці і спогади… Тільки теплі і світлі спогади про найкращу людину у нашому житті. Усі, хто знав його, згадуйте разом з нами - певна, що його щира душа те відчує", - розповіла Наталія Терновенко.

За її словами, Микола Томак був не лише хоробрим і мужнім, але й мав добре серце і золоті руки. На нього завжди можна було покластися у будь-якій справі і мати впевненість - не підведе. Він був єдиним чоловіком у родині. Осиротілі жінки зізнаються, що його не вистачає кожного дня і кожної хвилини. Але, разом з тим, вони не здаються, вважаючи, що продовжувати справу гідного воїна - їхній обовʼязок перед ним. Сестра Миколи Наталка Терновенко всіма засобами підтримує українське військо. Нині вона очолює ГО "Об'єднання українок "Яворина" Кіровоградщини, а також у якості депутата Торговицької сільської ради відстоює інтереси вояків.

"Микола завжди дарував людям радість. А наостанок ціною свого власного життя, відданого на Донбасі, подарував мир українцям на решті території держави", - наголосив його побратим з Новоархангельської "Свободи" Євгеній Козакул.

Родина Миколи Томака сповнена неймовірної енергетики боротьби. На жаль, він не встиг одружитися та залишити після себе нащадків. Але натомість він лишив по собі світло - світло віри у Перемогу, за яку заплатив життям. Тим світлом напувається сьогодні вся Новоархангельщина, торуючи шлях у майбутнє без внутрішнього ворога, крадіїв та зрадників.

Наталія Святокум, керівник прес-служби Кіровоградської обласної організації ВО "Свобода"