ВО "Свобода"

ENG

21 листопада
Націоналісти Кропивницького висловлюють співчуття рідним ветерана УПА Семена Сороки
Націоналісти Кропивницького висловлюють співчуття рідним ветерана УПА Семена Сороки

21 листопада 2017 року, в День Гідності та Свободи, на 90-му році життя відійшов у вічність лицар ідеї та чину, боєць Української Повстанської Армії Семен Климович Сорока. У Кропивницькому, де націоналіст прожив половину життя, його називали не інакше, як "Дід Сорока". "Той, що лишився не роззброєним", ‒ охрестили борця за волю України ЗМІ. Семен Сорока був незмінним прихильником ВО "Свобода".

Ветеран завжди гостинно зустрічав як "сокільців", коли ті приходили його провідати, так і свободівців. Щоразу розповідав цікаві історії зі свого життя у підпіллі, відвідував усі націоналістичні заходи у місті. Щороку приїжджав у Київ на Марш УПА. Був досить нетолерантним у своїй критиці чинної влади в Україні.

"Семен Сорока гідно прожив своє життя, а сучасна молодь бере з нього приклад. Семен Климович назавжди залишиться з нами в строю. Назавжди з червоно-чорним прапором боротьби у руках", ‒ повідомили в обласному осередку ВГО "Сокіл" Кропивниччини.

Кропивницька міська організація ВО "Свобода" спільно з ВГО "Сокіл" висловлюють щирі співчуття родині Семена Сороки.

Поховають Героя України на Рівненщині, у селі Кричильськ Сарненського району.

Довідка. Народився Семен Климович на Рівненщині у сім'ї хліборобів. "Мої предки козацького кореня, що тягнеться аж до ХVІІ століття. Бабуся Олена з гордістю розказувала, що один із її предків, Дмитро Гресько, служив у Івана Богуна. Я часто її згадую, бо це ж вона прищепила мені з дитинства, що головне в житті ‒ Бог, Україна, родина", ‒ говорив націоналіст.

У 15-річному віці він уже був зв'язковим в УПА, мав псевдонім Ясен.

"У червні 1943-го, коли УПА оголосила акцію знищення залізниці, щоб перешкодити німцям вивозити награбоване добро й молодь з України, а також не давати пересуватися каральним загонам СС і СД. Разом із братом Пантелеймоном до вояків УПА приєднався і я, ставши звідтоді зв'язковим Ясеном. У квітні 1944 року на наших землях з'явилися спецчастини НКВД, які мали винищити на Рівненщині підпілля УПА. Один із боїв з енкаведистами стався 6 травня. Я в боях рідко брав участь, проте цей пам'ятаю добре", ‒ розповідав у одному з інтерв'ю Семен Климович.

"Коли збройна боротьба УПА закінчилася, я опинився в Дубні. Пішов здобувати освіту. А водночас створював там молодіжну організацію ОУН. 22 лютого 1952 року мене арештували й відвезли у внутрішню тюрму військ МГБ Прикарпатського військового округу в Рівному. Довелося пройти через катування… Особливо запам'яталося "купання" в'язнів. Нас випускали з карцеру й ошпарювали водою не менш як 60 градусів. А після того обливали льодовою… О 18-й годині починалося слідство: цілу ніч, аж до 6-ї ранку, прив'язані ланцюгом до металевої табуретки, з наручниками на руках, ми повинні були "бодрствовать"… Слідчих Семикоза, Заброду, Єрмакова я запам'ятав… А 26 серпня дістав вирок "трійки" військового трибуналу за статтями 54-1а, 54-11, 20-54-8 за поширення націоналістичної літератури, участь у "бандитських" організаціях УПА та створення молодіжної організації ОУН. 25 років позбавлення волі…

24 жовтня 1952-го нас привезли на Північ, на станцію Інта. Через фізичне виснаження під час допитів мене зарахували до чорної сотні, яка прибирала територію шахт. "Довольствіє" звичайне: тарілка юшки з гнилої кільки, 200 грамів чорного, як земля, хліба й чашка окропу без цукру.".

Про смерть Сталіна дід Сорока згадував завжди з посмішкою: "Почув по радіо. Дехто плакав: "Що тепер з нами буде?". А я вискочив на стіл і закричав: "Слава Богу, він здох!".

На той час він ще був у сталінських таборах.

Про свою втечу з шахти, де працював під час заслання Семен Сорока розповідає: "Підкоп ми зробили на глибині 70 метрів завдовжки метрів 130. Кидали її до вугілля. Рили тунель сім місяців. Відбійним молотком. Спочатку все йшло добре, а потім пішла мерзла глина. То було щось страшне… Але все ж прорили нору з виходом у тундру. Полізли в підкоп, я пробирався третім.

Дістатися додому й далі вести боротьбу… Вибралися ми з нори, всі (а нас було п'ятеро) пішли в різні боки. Чотирьох, на жаль, таки впіймали. Їх питають: "А де Сорока?". "Ми його з'їли", ‒ відповідають (я ж був малого зросту, худий)… Двох розстріляли. А інших трьох ‒ ні. Коли готувалися до втечі, Полянський дав мені зелену куфайку і шапку. Тепер я зовні був схожий на військового. Але він ще дав мені пістолет ТТ, 20 набоїв і ножаку. Де він усе це взяв?! Мабуть, він як геерушник таки був пов'язаний із місцевими оперативниками".

Згодом переїхав на Кіровоградщину, де отримав вищу освіту у педагогічному університеті по спеціальності "біологія".

(більше про життя і боротьбу Семена Климовича - у відео youtube.com).

Прес-служба ВО "Свобода"